Щось незвичайне відчуваю я знову,
І як не хотів,з цим не боротись не можу.
Щось нове в мені!Це не страх…не любов!
І навіть приємне…Ні на що це не схоже!
Мені вже здається,що життя — це ніщо!
Порівняно з тим,що нас далі чекає,
І щоб не робили,помремо ми всі!
Кожний із нас про це пам’ятає.
Та все ж,витрачає його лиш на те,
Без чого ми з легкістю можем прожити.
Життя примітивне і дуже просте,
І правду нажаль вже нікуди не діти!
Та я не простий!Я не хочу так жити!
Нажаль,та життя нам дається одне.
Я маю мету!І я буду творити!
Життя примітивне і дуже просте…